category

Визначення веб-сайту в законодавстві України

Статья № 120
Украина
Визначення веб-сайту в законодавстві України

Сьогодні легко можна придбати будь-яку річ не виходячи з дому, просто зайшовши на відповідний веб-сайт інтернет-магазину. Здійснити оплату за послуги чи товари також можна здійснити онлайн за допомогою веб-сайту організації, де ми бажаємо отримати відповідну послугу чи товар. Яскравим прикладом є купівля квитків на поїзд через сайт Укрзалізниці. Хоча більше 10 років тому, для того щоб придбати квиток було необхідно простояти у великій черзі, особливо літом.

Ще одним видом веб-сайту є соціальні мережі, які відвідують кожного дня більше 100 тисяч користувачів. Якщо провести соціальний експеримент та запитати прохожих що таке веб-сайтів, більшість відповіли б, перераховуючи назви інтернет-магазинів або соціальних мереж.

Але чи є визначення веб-сайту в законодавстві України?

До 2017 року в жодному законі України, кодексах не було визначення веб-сайту.

Визначення веб-сайту було лише в деяких локальних актах.

Першим визначенням "веб-сайту" було надано у Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади затвердженому спільним наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України та Державного комітету зв' язку та інформатизації України №327/225 від 25.11.2002 року (надалі - Порядок №327).

Відповідно до п. 1.3 Порядку №327, веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

Поряд з визначенням веб-сайту було також надано визначення веб-порталу.

веб-портал - веб-сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Наступним документом, де було надано визначення веб-сайту є Положення про веб-ресурси Верховної Ради України затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 699 від 19 травня 2015 року (надалі - Положення №699).

Відповідно до п.2 Положення №699 веб-сайт - сукупність інформаційних ресурсів (електронних документів), програмних та апаратних засобів, що забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до інформаційних ресурсів та інформаційних послуг певного суб'єкта за унікальною адресою у мережі Інтернет.

Після 2017 року ситуація кардинально змінилася і станом на сьогодні у нас є мінімум 2 закони України, які регулюють визначення "веб-сайт".

Перший із них, і мабуть найголовніший, це Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (надалі - Закон про авторське право).

Відповідно до ст.1 Закону про авторське право веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом.

Також надано визначення "веб-сторінки", отже веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об’єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо.

Мабуть найцікавішим запитанням для користувачів соціальних мереж є хто є власником веб-сторінки у соціальній мережі?. І тут законодавець це запитання передбачив та надав наступне визначення:

власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Окрім визначення власника веб-сторінки законодавець також надав визначення власника веб-сайту: власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Цей закон є дуже цікавим та важливим для розвитку ІТ сфери та ІТ права в Україні, звісно він не досконалий, проте у нас уже є певний фундамент, з якого можна розбудовувати ІТ сферу, особливо для побудови цифрової держави.

Наступним законом в якому надано визначення веб-сайту є Закон України "Про електронні довірчі послуги" від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII (надалі - Закон про електронні послуги).

Відповідно до пп.3 п.1 ст.1 Закону про електронні послуги веб-сайт - сукупність програмних засобів, розміщених за унікальною адресою в обчислювальній мережі, у тому числі в мережі Інтернет, разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певних суб’єктів і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інших інформаційних послуг через обчислювальну мережу.

Таким чином, на сьогодні в законодавстві є декілька визначень веб-сайту, які можуть використовуватися в залежності від ситуації, але на мою думку, найповнішим визначенням веб-сайту є у Законі України "Про авторське право і суміжні права". До веб-сайту органів виконавчої влади встановлені вимоги щодо його функціонування. Вони обов'язкові лише для виконачих органів влади.

Сьогодні веб-сайти стали дуже активним інструментом для вчинення злочинів через мережу Інтернет, а особливо шахрайство.

При написанні даної статті було використано наступну літературу:

1. Порядок інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади затверджений спільним наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України та Державного комітету зв' язку та інформатизації України №327/225 від 25.11.2002 року;

2. Положення про веб-ресурси Верховної Ради України затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 699 від 19 травня 2015 року;

3. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року № 3792-XII;

4. Закон України "Про електронні довірчі послуги" від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII.

Копіювання та розміщення даної статті на інших ресурсах без згоди автора та без посилання на даний сайт з посиланням на статтю ЗАБОРОНЕНО! та є порушенням авторського права відповідно до ст. 176 Кримінального кодексу України.

Дозвіл на розміщення даної статті надано сайтам: https://brightadvise.com , myhaulyka.wordpress.com.

Понравилась статья? Расскажи друзьям:

Реклама
Мой ответ