category

Надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення

Статья № 177
Украина
Надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення

Сам факт надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про вчинення автором дій, спрямованих на розпорядження авторськими майновими правами на цей твір

11 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (надалі - Верховний Суд) розглянув справу №755/22219/14.

Обставини справи:

У серпні 2014 року Особа 1 (надалі - Позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (надалі - ТОВ «Фрегат» та/або Відповідач) про захист порушених авторських прав, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що на початку травня 2010 року до Позивача звернулись представники Відповідача з проханням виготовлення рекламного стенду готельно-розважального комплексу « Фрегат ».

Фотозйомки на території Відповідача для створення дизайну рекламного стенду були проведені 08 травня 2010 року та 13 травня 2010 року та створено фотографічні твори. Для узгодження із керівництвом зображення семи фотографічних творів в електронному вигляді (файлами) ним було передано на ноутбук представника Відповідача. Через 10-15 днів представники Відповідача повідомили, що вважають знімки непридатними та відмовились від послуг Позивача. У цей час Позивач відчув глибоку образу за відверту брехню та дарма витрачений ним час на фотозйомку та обробку чотирьох фотографічних творів. Понесені збитки (амортизація професійного обладнання та неотриманий гонорар), а також таке зневажливе ставлення завдало йому глибоких моральних страждань.

Навесні 2011 року Позивачем було виявлено використання Відповідачем на невеликих виносних стендах фотографічних творів, у зв`язку з чим Позивач звернувся до керівництва готелю ТОВ «Фрегат» щодо виплати гонорару, однак управляючий готельним комплексом «Фрегат» йому відмовив у цьому, пообіцявши припинити використання його творів.

У квітні 2012 року Позивач знову побачив використання двох його фотографічних творів на флаєрах № 1, що розповсюджувались промоутерами на території Гідропарку. Після цього повторно звернувся до керівництва ТОВ «Фрегат» щодо виплати належного йому гонорару, в чому йому було відмовлено.

У серпні 2012 року Позивач побачив, як працівники ТОВ «Фрегат» розповсюджують флаєри № 2 з його фотографічним твором. Новопризначеним керівником готельного підрозділу ТОВ «Фрегат» у жовтні 2012 року йому також відмовлено у виплаті авторської винагороди.

25 грудня 2012 року Позивачем було направлено листа до директора ТОВ «Фрегат» із пропозицією вирішення спору у позасудовому порядку. Так, у телефонній розмові із представником дирекції ТОВ «Фрегат» Позивач повідомив, що сума його гонорару становить 1 000,00 дол. США, на що йому відповіли, що можуть сплатити лише 500,00 дол. США, інакше - вирішувати питання у судовому порядку.

Після цього офіційного звернення щодо вирішення спору у позасудовому порядку, Відповідач не тільки не призупинив вчинення дій, що порушують авторські права, а й почав вчиняти нові аналогічні дії, зокрема: у 2014 році Відповідачем разом з розважальним комплексом « Гідрозона » у типографії було замовлено друк нових флаєрів № 3 з фотографічними творами Позивача, які з початку літа 2014 року за замовленням Відповідача розповсюджували промоутери на центральній алеї Гідропарку; у 2013-2014 роках на власних рекламних сайтах Відповідача з`явились нові сторінки з фотографічними творами Позивача.

Впродовж тривалого часу, понад чотири з половиною роки, його вкрай непокоїть зухвале ставлення Відповідача та нехтування ним виключних авторських прав Позивача, що роками впливає на його душевний стан, суттєво знизило працездатність Позивача та натхнення.

Загалом, Позивач виявив використання Відповідачем його фотографічних творів на виносних рекламних стендах, флаєрах та банері, а також на 28 веб-сторінках 13-ти сайтів; у виплаті авторської винагороди Відповідач відмовив.

Позивач вважає, що Відповідач порушив його авторські права шляхом відтворення фотографічних творів в матеріальній формі на флаєрах № 1 , 2 та на банері, та шляхом відтворення

в електронній (цифровій) формі, яку може зчитувати комп`ютер, для подання на 28 веб-сторінках 13-ти сайтів та в комп`ютерах Відповідача. Загальна кількість окремих способів порушення Відповідачем його (Позивача) майнових

та немайнових прав у електронній формі, як він вважає, становить 78 випадків.

З урахуванням змінених позовних вимог Позивач просив суд: 1) заборонити Відповідачу використовувати без письмового дозволу Позивача фотографічні твори; 2) стягнути із ТОВ «Фрегат» моральну шкоду у розмірі 60 100,00 грн, компенсацію у розмірі 3 136 000,00 грн; 3) зобов`язати Відповідача протягом одного місяця, з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, за власний рахунок, опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» дані про допущені ним порушення майнових та немайнових авторських прав

Позивача, а саме вступну та резолютивну частину судового рішення, ухваленого у цій справі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Заборонено ТОВ «Фрегат» використовувати без письмового дозволу Позивача фотографічні твори.

Стягнено з ТОВ «Фрегат» на користь Позивача суму моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнено із ТОВ «Фрегат» на користь Позивача суму компенсації в розмірі 2 387 720,00 грн замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Зобов`язано ТОВ «Фрегат», протягом одного місяця, з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, за власний рахунок, опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» дані про допущені ним порушення майнових та немайнових авторських прав Позивача, а саме, вступну та резолютивну частину судового рішення, ухваленого у цій справі.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд касаційну скаргу Позивача задовольнив частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2018 року скасовано. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» на користь Позивача суми компенсації в розмірі 2 387 720,00 грн замість відшкодування збитків або стягнення доходу змінено шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» на користь Позивача суми компенсації в розмірі 100 000,00 грн замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрегат» використовувати без письмового дозволу Позивача фотографічні твори; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» на користь Позивача суми моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» протягом одного місяця, з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, за власний рахунок, опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» дані про допущені ним порушення майнових та немайнових авторських прав Позивача залишено в силі.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 347,60 грн.

При розгляді даної справи Верховний Суд зазначає:

Відповідно до пункту (1) статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року), частини першої статті 420, 433 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту (10) частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до об`єктів авторського права належать фотографічні твори, створені у цифровій формі.

Відповідно до пункту (1) статті 15 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів ( Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року), частини першої статті 435 ЦК України, статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом авторського права

є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Оскільки предметом захисту у цій справі є авторські права на фотографічні твори, виконані у цифровій формі без зазначення імені автора, то, виходячи з презумпції авторства, не автор, право якого ставиться під сумнів, має надати суду докази свого авторства, а особа, що оспорює таке право.

Відповідно до частини третьої статей 426, 443 ЦК України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, законодавцем з метою захисту прав автора від несанкціонованого використання встановлено правило, що будь-яке використання творів без дозволу автора третіми особами не дозволяється. Виявлення факту використання твору без згоди автора є порушенням його майнових авторських прав відповідно до пункту «а» частини першої статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до частини першої статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Частина друга статті 1107 ЦК України встановлює імперативне правило, що договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Таке ж правило встановлено і у частині першій статті 31, статті 32, частині першій статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Більш того, майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частина друга статті 1107 ЦК України передбачає виключення з цього правила і вказує, що законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Разом з тим відповідно до частини першої статті 33 Закону України

«Про авторське право і суміжні права» в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Оскільки автор може передавати своє майнове авторське право будь-якій іншій особі повністю чи частково, то до договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в частині, не врегульованій спеціальними нормами, застосовуються загальні положення про правочини (глава 16 ЦК України) та про договори (глави 52 та 53 ЦК України).Отже, сам факт надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про вчинення автором дій, спрямованих на розпорядження авторськими майновими правами на цей твір, оскільки сам факт відкриття доступу до файлів, що містять у собі фотографічні твори або надання фотографічних творів на електронному носії третій особі не є дозволом на використання об`єктів авторського права.

Більш того, частина третя статті 426 ЦК України, частина перша статті 443 ЦК України, стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» покладає на будь-яку третю особу обов`язок не вчиняти жодних дій з об`єктом права інтелектуальної власності, у тому числі використання, без спеціального дозволу автора, оскільки використання твору здійснюється лише за згодою автора.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: http://bit.ly/3nVmhxQ

Понравилась статья? Расскажи друзьям:

Реклама
Мой ответ