category

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин

Статья № 193
Украина
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин

28 вересня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №369/8398/18.

Суть справи: 

У серпні 2018 року Позивач звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту від 27 липня 2018 року за № 64-к/тр/к про звільнення ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу, з 27 липня 2018 року за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2018 року вона дізналася про те, що наказ від 13 червня 2018 року № 20-к/тр/к про її звільнення було скасовано наказом від 14 червня 2018 року № 20/1-к/тр/к. При цьому, позивач зазначала, що інформацію про поновлення її на роботі та вимогу про термінову необхідність з`явитися на робоче місце містив лише лист № 618, доданий до наказу, в той час як відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України за від 18 червня 2015 року № 1000/5, зазначену вимогу має містити саме відповідний наказ відповідача як розпорядчий документ з кадрових питань.

Разом з тим, Позивач зазначала, що не бажаючи в подальшому працювати в ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту», вона 17 вересня 2018 року звернулася до відповідача з заявою про надання невикористаної відпустки з 17 липня 2018 року з наступним звільненням за власним бажанням в останній день відпустки відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України. Однак її було звільнено за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу від 27 липня 2018 року № 64-к/тр/к.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2019 року залишено без змін.

При розгляді даної справи Верховний Суд зазначає:

Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/33qzw2K

Понравилась статья? Расскажи друзьям:

Похожие статьи

Реклама
Мой ответ