category

Поважність причин звільнення за частиною 1 статті 38 КЗпП України у визначений працівником строк

Статья № 201
Украина
Поважність причин звільнення за частиною 1 статті 38 КЗпП України у визначений працівником строк

Погіршення стану здоров’я, наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою свідчать про поважність причин звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України у визначений працівником строк

21 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (надалі - Верховний Суд) розглянув справу №569/9738/20.

Обставини справи:

10 червня 2019 року Особу 1 (надалі - Позивач) було прийнято на роботу на посаду інженера-технолога (механіка).  

За заявою від 01 квітня 2020 року Позивач був переведений на посаду техніка з планування згідно наказу від 01 квітня 2020 року.

Згідно заяви від 05 травня 2020 року Позивач просив звільнити його за власним бажанням у зв'язку зі станом здоров`я.

Листом від 12 травня 2020 року за підписом в.о. директора Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС» (надалі - ПП «ВКО «МААНС» та/або Відповідач) Позивача повідомлено про необхідність попередження про звільнення за два тижні, а також про необхідність явки на підприємство для надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місті. Оскільки не надано доказів, що підтверджують поважність причини звільнення, то правова природа надісланої заяви про звільнення вважається звільненням «за власним бажанням без поважних причин».

Комісією «Про проведення службового розслідування», яка створена наказом від 05 травня 2020 року було проведено детальне розслідування причин відсутності на роботі Позивача.

Наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» визнано дні відсутності на роботі Позивача, техніка з планування, з 13 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року прогулом без поважних причин.

Наказом про припинення трудового договору звільнено з 31 липня 2020 року Позивача, техніка з планування за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 15 календарних днів.

Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування підприємства - Відповідача у період з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року за запитом Позивача про порушення його трудових прав. Перевіркою встановлено відсутність порушень роботодавцем (Відповідачем) вимог законодавства про працю при звільненні працівника Позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

У червні 2020 року Позивач звернувся до ПП «ВКО «МААНС» з позовом, у якому просив визнати трудові відносини між ним та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня 2020 року, у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Зазначив, що Відповідач не звернув уваги на те, що Позивач неодноразово хворів, лікарями йому рекомендовано не переохолоджуватися, та просив його створити безпечні умови під час карантину.

Також Відповідачу було відомо про обмеження транспортного сполучення на час карантину між м. Рівне, в якому він проживав та м. Здолбунів Рівненської області в період з 18 березня 2020 року, при цьому Відповідач не забезпечив доїздом до роботи працівників, які проживали за межами м. Здолбунів Рівненської області.

Позивач вважав, що причини його відсутності на роботі є поважними, оскільки його явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті ним самим.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року позов Позивача задоволено. Визнано трудові відносини між Позивачем та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня 2020 року, у зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява Позивача про звільнення з роботи за власним бажанням від 05 травня 2020 року зумовлена неможливістю продовжувати роботу (оголошення карантину та запроваджені у зв`язку з цим обмежувальні заходи, зокрема відсутність транспортного сполучення та незабезпечення позивача дистанційною (надомною) роботою, тобто обставини, які не можуть бути усунені самим працівником.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПП «ВКО «МААНС» задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов`язки Позивачем надано не було, а причина, по якій працівник просив звільнити його в певну дату не знайшли документального підтвердження, то роботодавець на законних підставах кваліфікував подану заяву, як заяву про звільнення за власним бажанням.

Верховний Суд касаційну скаргу Позивача задовольнив. Постанову Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасував, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року залишив в силі.

При розгляді даної справи Верховний Суд зазначає:

У службовій записці до в.о. директора ПП ВКО «МААНС» від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 просив звернути увагу на те, що відсутність опалення в кабінеті технологічного відділу та постійно низька температура повітря негативно впливає на стан його здоров`я. За порадою лікаря йому не бажано знаходиться у холодних приміщеннях протягом тривалого часу, а так як його місце роботи є стаціонарним і характер роботи малорухливий, йому доводиться 8 і більше годин знаходитися у холодному приміщенні. В зв`язку з цим просив належним чином забезпечити обігрів робочого місця, так як подальша робота в таких умовах може призвести до погіршення стану його здоров`я з відповідними наслідками. Також позивач пояснював свою відсутність на роботі через припинення транспортного сполучення між містами Рівне - Здолбунів через запровадження карантину. Одночасно просив забезпечити довіз до місця роботи та розвезення додому.

У постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) Верховний Суд указав, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року запровадив на території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211, якими, зокрема: установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин; заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; заборонено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому). Після 24 квітня 2020 року, у тому числі 05 травня 2020 року, перевезення пасажирів не були поновлені.

Рішення про припинення транспортного сполучення було прийнято Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області Рівненською обласною державною адміністрацією з метою запобігання поширенню на території Рівненської області гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (Протокол від 17 березня 2020 року № 4).

У ході судового розгляду встановлено, що прохання ОСОБА_1 про надання йому пільг у вигляді доставки до місця роботи та розвезення назад роботодавцем залишено без задоволення.

Відповідно до положень статті 60 КЗпП України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Суд першої інстанції проаналізував надані позивачем докази, зокрема: листки непрацездатності, службову записку ОСОБА_1 від 27 березня 2020 року, врахував наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою та дійшов правильного висновку, що поважність причин звільнення за власним бажанням позивача знайшла своє підтвердження.

Тобто, сукупність наведених позивачем конкретних обставин в обґрунтування заяви про звільнення свідчать про поважність причин звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України в строк, про який просив працівник, а саме з 05 травня 2020 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про те, що примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3cEwrQF .

Понравилась статья? Расскажи друзьям:

Похожие статьи

Реклама
Мой ответ