Украина

Хочу подати до суду через публічні образи

Вопрос № 1126
Хочу подати до суду через публічні образи
3 консультации
Бесплатно

Доброго дня. Звернувся до вас за ради первинної консультації. Я працівник поліції, є группа осіб яка постійно провокує, виражаються нецензурно в мій бік, постійні наклепи в мій бік та бік моїх коллег, все це знімають на камеру, а після викладають на своєму каналі на Ютубі. Тобто ці відео дивляться велика кількість людей, серед яких можуть бути наші друзі, рідні або діти. Чи можу я подати на них до суду? І чи є сенс? Терпіти все це вже немає сил. Розумію, що наш орган є прозорим і гласним, тобто фільмувати нашу працю це цілком нормально, але таке відношення до нас просто неприпустиме!

Консультации Советников

Добрий день, Василь!

Звісно, Ви можете подати до суду за захистом честі та гідності! 

Стаття 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 297. Право на повагу до гідності та честі

1. Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

2. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

3. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята

на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Закону України про інформацію:

Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди

1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

2. Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

Сподіваюсь, що домогла у вирішенні Вашого питання! Хай Вам щастить!

З повагою, Ірина!

Раніше була кримінальна відповідальність за образу працівників правоохоронних  органів. Де покарання було позбавлення волі до 2х років. В минулому році депутати подали проект Закону, де передбачалася кримінальна та адміністративна відповідальність за образу поліцейських (і інших правоохоронних органів), але, нажаль, його відхилили. 

Звертайтесь до мене, я залюбки допоможу Вам скласти позов, щоб суд притягнув Ваших образників до найжорстокішого покарання! 

Терпіти не можу таких виродків!

Мої данні є в профілі. 

Доброго ранку, Василь !

Хочу звернути Вашу уваги на Постанову Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", якою керуються суди України під час розгляду  даної категорії справ.

Де, у п.19 зазаначається, що відповідно до статті 277 ЦК ( 435-15 ) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

А п. 21 того ж Пленуму передбачено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії», де судом було зазначено наступне: 

1. Представники державної влади не мають підстав для подання позовів про за- хист честі, гідності та ділової репутації до ЗМІ з вимогою компенсувати моральні страждання за збитки, нанесені їх діловій репутації, якщо публікація має суспіль- ний інтерес та резонанс і вкладається в межі критики дій позивача, що перебуває в статусі державного службовця, оскільки така можливість є невід’ємною части- ною політичних дебатів у демократичному суспільстві. 

2. Позов щодо захисту честі, гідності та ділової репутації може бути поданий лише тими особами, котрих можна конкретно ідентифікувати на підставі таких висловів.

Зважаючи на це, раджу Вам, перш ніж звертатися до суду з позовом, проаналізувати дії та вислови вказаних Вами осіб та обєктивно дати  їм оцінку, адже це буде безпосередньо впливати на майбутнє рішення суду за Вашим позовом.

Похожие вопросы

Реклама
Мой ответ