Украина
category

Оплата компенсацій при припиненні трудових відносин

Вопрос № 2208
Оплата компенсацій при припиненні трудових відносин
11 консультаций
100 грн.

Вітаю! В нашій компанії працював співробітник, який потім звільнився. Розрахунок з заробітної плати  був проведений, грошові кошти за невикористану частину відпустки також сплачені. Проте, через 2 місяці він звернувся з вимогою про сплату компенсацій за ненадані вихідні дні. Річ у тому, що зазначений працівник був неодноразово у відрядженнях. Необхідні дії (щодо відрядження) припадали на робочі дні, а відбуття/прибуття приходилося інколи на неробочі дні (субота/неділя). Режим роботи підприємства - пн-пт. Положенням про відрядження, затвердженим Наказом підприємства, передбачено, що у разі відбуття/прибуття з відрядження у неробочі/вихідні дні працівнику надається інший вихідний день. Але, зазначене не було реалізовано до моменту звільнення (він не звертався з проханням надати вихідний, кадри не врахували і не надавали вихідні дні). В наказі про відрядження зазначені дні перебування у відрядженні (де 1-й або останній день є вихідним), за вихідні (у відрядженні) нараховані та виплачені відрядні (в т.ч. і за вихідний день, який він був у відрядженні). Працівник зазначає, що у разі несплати грошової компенсації звернеться до суду.

А тепер питання: Чи зобовязаний роботодавець компенсувати грошима ненадані дні вихідних днів (як зазначено вище)? якщо так, то в якому розмірі (середньоденна оплата чи подвійна). Чи є позитивна судова практика на користь працівника з даного питання. (цікавить саме повна відповідь чи повинен був роботодавець компенсувати зазначені дні (коли працював працівник на підприємстві), чи повинен компенсувати зараз (коли вже відбулось звільнення) та чи є практика з даного питання), судове представництво, обслуговування та інше не пропонувати.

Дякую.

Консультации Советников

Відповідно до ст.116 КЗпП УкраїниПри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.Виходячи із вашого питання, працівник не оскаржує неправильну виплату усіх сум, а бажає додаткової компенсації.

10.09.18 18:31
Дмитро

повідомили про сумми, про зазначене (щодо надання інших днів відпоіинку) не повідомили. Статтю КзПП я і так знаю, але там відносно даного питання нічого не зазначено.

ст. 72 КЗпП містить норми про компенсацію за роботу у вихідний день — надання іншого дня відпочинку або оплата в подвійному розмірі. 

 у подвійному розмірі:

  • відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
  • працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  • працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Право на підвищену оплату виникає з факту роботи у вихідний день за розпорядженням роботодавця. Оплата у підвищеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.

За бажанням працівника, який працював у вихідні дні, йому може бути надано інші дні відпочинку.

спосіб компенсації у вихідні дні визначається за згодою сторін, і в наказі про залучення працівника до роботи у вихідні дні роботодавець повинен конкретно зазначити, у який саме спосіб працівникові компенсуватиметься робота у такі дні.

Судова практика: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74440852, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76103228

10.09.18 18:33
Дмитро

а якщо він безпосередньо не виконував основну трудову функцію у вихідний (він - не водій), проте перебував у дорозі, що зафіксовано у наказі і за що виплачені відрядні...

Вітаю.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

     

Позиції бухгалтерів та судів різні. Деякі приходять до висновку, що якщо обрано компенсацію за роботу у вихідний у вигляді  додаткового вихідного, а робітник працюючи на підприємстві не просив додатковий вихідний то при звільненні йому не надається компенсація оскільки це зміна форми компенсації, а законодавчих підстав для цього немає.

              

На мою думку підприємство зобов'язане було або надати вихідний, або компенсувати у грошовій формі.

Законодавство та судова практика в більшості випадків на боці працівника.

Раджу не доводити справу до суду, а зустрітись з колишнім працівником і вирішити питання в позасудовому порядку. 

Адже основний ризик в судовій справі наступний: якщо в суді будут встановленні порушення законодавства про працю суд може винести окрему ухвалу і направити її до держпраці для того щоб вона перевірила підприємство щодо порушень трудового законодавства. Тобто до вас можуть прийти з перевіркою та накласти штраф. 

До того ж сам працівник може звернутись до держпраці зі скаргою.

Якщо будете сплачувати компенсацію колишній працівник має написати лист на ім'я директора, що в нього відсутні будь-які претензії до роботодавця.

10.09.18 18:43
Дмитро

Положенням прямо передбачено "якщо працівник виїжджає у відрядження або повертається у неробочий день...надається інший вихідний день", не зазначено порядок його надання ( чи повинен працівник звернутися з заявою, чи керівник сам повинен видати наказ). У наказі про відрядження не зазначено про надання іншого дня відпоіинку, проте зазначено у положенні. Якщо вихідні не були надані за дні виїзду/повернення з відрядження (а повинні були відповідно до положення) то чи повинні вони компенсуватись у грошовій формі при звільненні?! (накшталт невикористаних днів відпустки), або у подвійному розмірі як за роботу у вихідний день? Працівник не був водієм, робота не мала відрядного характеру. І не була погодинна оплата праці. Звичайна місячний оклад.

10.09.18 18:49

Наказом було його відправлено у відрядження?

Вихідний надається лише на вимогу працівника, роботодавець не може зобов'язати працівника піти у додатковий відгул, лише запропонувати

Компенсація у значному розмірі для підприємства? Чи це принципове питання?

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74777637  

Справа № 761/12634/15-ц , Постанова Апеляційного суду м. Києва , наразі справа перебуває в ВС

10.09.18 19:11
Дмитро

Звичайно, працівник направляється у відрядженням наказом підприємства. У наказі (кожному із наказів) про відрядження зазначені дні відрядження. Як вже зазначалось, були випадки виїзду/повернення у вихідний. У даних наказах не зазначено "за роботу у такий то день надати такий-то день відпочинку." Проте, за відбуття /повернення з відрядження у неробочий (для підприємства) день надається інший день відпочинку зазначено у ПОЛОЖЕННІ ПРО ВІДРЯДЖЕННЯ, яке є обовязковим для працівників підприємства.

Да, сума є принциповою. Підприємство фінансується з держбюджету, є кримінальна відповідальність...

Доброго дня! 

Що стосується надання іншого вихідного дня при умові повернення працівника з відрядження у вихідний день (субота або неділя), то відповідно до п. 12 «Загальних положень» Інструкції № 59, якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може (!) надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.

Як бачимо, законодавець закріпив за підприємством право вибору: працівникові може надаватися інший день, а може і не надаватися. Тобто це питання треба вирішувати в індивідуальному порядку, закріплюючи цю можливість в наказі про відрядження.

Оскільки питання надання дня вiдпочинку в порядку компенсацiї за вiдбуття (прибуття) у вiдрядження працiвника у вихiдний день законодавчо не врегульоване, на думку автора, якщо в наказі про відрядження не закріплені гарантії щодо надання іншого вихідного дня за рахунок повернення з відрядження у вихідний день, тоді жодних додаткових днів відпочинку працівник не буде мати. Щодо оплати, днi вiдпочинку, якi надаються вiдповiдно до п. 12 Iнструкцiї, не пiдлягають оплатi, як і не оплачуються вихiднi днi працiвникiв.

Додатково в листі Мінсоцполітики від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08 зазначено наступне:дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачується.

Тому вимоги Вашого колишнього працівника не підлягають виконанню, якщо у Вас це прямо не передбачено Колективним договором, а також Наказом про відрядження.

10.09.18 19:04
Дмитро

передбачено як раз (див. вище)

10.09.18 19:16
Дмитро

листи Мінсоцполітики мають рекомендаційний характер, наскільки мені відомо, і видаються у відповідь на питання ПУО (персонально). на них навіть у суді ссилатися не можна, про що навіть у багатьох з них прямо зазначено. Локальний акт - Положення підприємства, затверджене Наказом підприємства, має приорітет ,на мою думку, у порівнянні з листом Мінсоцполітики.

Для прикладу 

                         П О З О В Н А З А Я В А

про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження

З ______________(дата ) по _____________(дата) я ____________(П.І.Б., посада) 

перебував (ла) у службовому відрядженні у м. _____ (назва нас. пункту) згідно з наказом (розпорядженням) ______________ (найменування закладу, установи, реквізити розпорядчого документу).

Після повернення з відрядження мною було подано до бухгалтерії звіт про використання коштів, а також фінансові документи, що підтверджують витрачені мною кошти під час відрядження: витрати на проїзд – сума, документи; витрати на проживання – сума, документи; добові – сума, документи. 

Всього сума витрат на відрядження складає – _____ грн.

Незважаючина мої неодноразові звернення до _______ 

(до кого звертався, бажано надати докази звернення про виплату заборгованості) гроші за відрядження мені не виплачено, пояснюючи при цьому _________ (зміст причини не виплати).

Довідку про розмір заборгованості по виплатам на відрядження мені також не видано (бажано надати докази звернення про видачу довідки) .

Вважаю, що такі дії Відповідача є незаконними та такими, що порушують мої трудові права.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998р. № 59 (в редакції наказу від 17.03.2011р. № 362) визначає службове відрядження як поїздку працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, у відповідності до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. № 98 затверджено суми та склад витрат на відрядження осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 7 цієї постанови за наявності підтвердних документів відшкодовуються, зокрема:

1) витрати: на проїзд до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на оплату вартості проживання у готелях; 

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);

на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах.

Сума витрат на відрядження, не підтверджених документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати) в разі відрядження у межах України визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами виходячи з розрахунку 30 грн. на добу.

До цього часу Відповідачем мені не компенсовано витрати на відрядження в сумі _______ грн.. Зазначені мною обставини підтверджуються доданими до заяви документами.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

На підставі викладеного та у відповідності до ст. 121, 221, 233 КЗпП України, п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, керуючись ст.ст. 118, 119, 120 ЦПК України, -

прошу:

1. Стягнути з ________________(назва закладу, установи) на мою користь заборгованість по витратах на відрядження в розмірі _______ грн.

Додатки:

1. Копія наказу про відрядження.

2. Копія посвідчення про відрядження.

3. Копії документів, що підтверджують витрати на відрядження (проїзд, проживання, тощо).

4. Довідка про розмір заборгованості по витратах на відрядження

5. Копія заяви для відповідача

„____”____________2013 р. _____________П.І.Б. 

Пишите відповідь в якій зазначається, що положення про відрядження було передбачено не компенсація , а додатковий вихідний. Відповідно до законодавства вихідний не є відпусткою , а тому не має підстав грошової компенсації за невикористані додаткові вихідні дні. Зазначаєте, що працівник не звертався за час роботи з проханням надати додатковий вихідний, а роботодавець не має права відправляти працівника на вихідний

здоров'я! Погоджуюсь з колегами! Від себе ж додам, що суди, як правило, стають на бік працівників саме з приводу вирішення питань різноманітних матеріальних компенсацій. Так, що раджу Вам мирним шляхом вирішити це питання, тим більше, що це, на мою думку, не так складно?!

Роботодавець зобов’язаний надати інший день відпочинку, навіть якщо працівник про це не просить. Не надасте — порушите законодавство про працю. Штраф — мінімальна зарплата (ст. 265 КЗпП).

17.09.18 15:36
Дмитро

як можна надати вихідний, якщо працівник звільнений? тому наразі і постало питання щодо компенсацій.

Часто трапляються випадки, коли відрядження працівника припадає на вихідні дні. Впевнені, що більшість підприємств не звертає особливої уваги на це... До того часу, поки працівник не стане з вами судитись, маючи повне право на компенсацію (і значну).

Про що це ми?

Ми вже писали про досить цікаве судове рішення, в якому працівниця відсудила в свого колишнього роботодавця велику суму коштів (приблизно 271 тис. грн) за те, що він не здійснив оплату роботи у вихідні дні відрядження в подвійному розмірі, не надав інших днів відпочинку. Не було закрите це питання і під час звільнення з роботи, коли із працівницею мав бути здійснений остаточний розрахунок за належними їй виплатами.

Висловлюємо щиру повагу працівниці, озброєній знаннями, і водночас розповімо, як вашому підприємству уникнути таких витрат.

Як оплачуються вихідні та святкові дні під час відрядження

Загалом, ст. 71 КЗпП встановлює заборону на роботу у вихідні дні. Проте, коли йдеться про відрядження, то не виключені випадки, коли згідно із наказом працівник має працювати у вихідні дні.

В такому випадку слід діяти за ст. 72 КЗпП: робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:

  • наданням іншого дня відпочинку;
  • або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Те саме стосується і роботи у святкові/неробочі дні згідно зі ст. 73 КЗпП.

А ось щодо відбуття/повернення з відрядження у вихідні/святкові/неробочі дні, то, як справедливо зазначило Мінпраці у листі від 19.06.2008 р. №154/13/116-08, такі дні, якщо вони співпадають з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи. Отже, й компенсація за роботу в ці дні не виплачується.

Водночас небюджетне підприємство не зобов’язане надавати за такий день й інший день відпочинку. КЗпП такого обов’язку не містить, а отже інший день відпочинку за ці дні надається виключно за рішенням роботодавця або якщо це передбачено колективним або трудовим договором, положенням про відрядження на підприємстві тощо.

Приклад. Працівника відправлено у відрядження з 02.09.2016 р. по 10.09.2016 р. Дні відрядження припадають на такі вихідні дні — 03.09, 04.09 та 10.09. При цьому, 10.09 — це день прибуття з відрядження.

Тож 03.09 і 04.09 обов’язково слід оплатити у подвійному розмірі або надати інший день відпочинку, а за 10.09можна надати інший день відпочинку.

Як ці правила тлумачить Верховний суд (Постанова від 14.09.2016 р. Справа № 6-1437цс16*)

Розглядаючи справу №6-1437цс16, ВСУ зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 2 Закону про оплату праці у структуру заробітної плати входить передбачена заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відтак, якщо читати цю норму разом з приписами ст. 72 КЗпП, то слід визнати: якщо наказ про відрядження містить саме вихідні дні у періоді відрядження, то такі вихідні слід оплатити у подвійному розмірі або надати працівнику інший день відпочинку.

*Аналогічні висновки наведені й в іншій подібній справі ВСУ (постанова № 6-1442цс16 від 14.09.2016 р.)

Які наслідки має несвоєчасний розрахунок із працівником

Через несвоєчасний розрахунок роботодавця із працівницею за роботу під час відрядження у вихідні дні, він тепер має виплатити суму в 100 разів більшу за суму недоплати. І ось чому.

За ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, провадиться в день звільнення. І лише, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зауважимо, що це стосується лише неоспорюваних сум виплат. Адже в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець повинен виплатити лише неоспорювану ним суму.

Спору на той час не було. Працівниця звернулася до суду після звільнення (це могло бути в будь-який момент - строків давності у праві отримати належну працівнику зарплату немає).

І в результаті цілком законно отримала:

  • належну їй недоплату по зарплаті;
  • компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати;
  • середній заробіток за весь час затримки у виплаті зарплати!

Остання виплата і встановила своєрідний рекорд. Адже згідно зі ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зверніть увагу: розмір недоплати аж ніяк не впливає на розмір середнього заробітку, який виплачуватиметься за затримку у виплаті.

Таким чином, невиплата може становити і копійки. А ось середній заробіток за кілька років буде значно більшим (що ми і бачимо у коментованій постанові ВСУ).

Як підприємству убезпечити себе від судового позову від працівника у таких випадках

Насамперед, ми радимо ретельно складати наказ на відрядження.

У ньому бажано уточнювати як кількість днів відрядження, так й порядок оплати днів роботи під час відрядження. При цьому, якщо в наказі буде зазначена саме подвійна оплата за роботу у вихідні/святкові/неробочі дні (за ст. 72-73 КЗпП), то з таким наказом слід ознайомити як працівника, так і бухгалтера, що здійснює виплати. Звісно, слід ретельно контролювати своєчасність не тільки нарахування, а й виплати таких сум.

Насамкінець зауважимо, що випадок, який ми розглянули, і наслідки, які за ним виникли, стосуються не тільки зарплати за відпрацьований час. Працівнику потрібно виплатити усі виплати, які йому належать від роботодавця на момент звільнення! Тож тим, хто не виплачує звільненим працівникам компенсацію за невикористані відпустки або не нараховує індексацію зарплати, є над чим подумати.

Источник: https://news.dtkt.ua/law/jurisprudence/40695

Ответ оплачен: 100 грн.

Добрый день, Дмитрий! Не полностью согласен с утверждениями коллег выше, точнее, не со всеми. По поводу Вашего вопроса.

Да, обязан компенсировать. прямо это предусмотрено в Вашем кол договоре/Положении по командировкам. Порядок предоставления не указан (сроки, кто должен обратиться и сам механизм), но в любом случае дни отдыха должны были быть предоставлены. Судебная практика в большинстве случаев на стороне работника. Советую в будущем провести беседу с кадровой службой (заставить читать КЗоТ), это их "косяк". По поводу компенсаций, все зависит от системы оплаты и кол-ва отработанных дней (часов). Если более нормы - компенсация в двойном обьеме.

Прекращение трудовых правоотношений не прекращает обязательств ,которые должны были быть выполнены во время данных правоотношений. Лично я представлял интересы клиента в аналогичном споре. Спор был выигран. Как Вы пишете, у работника есть копии приказов/служебок, наверняка есть расчетные листы + он возьмет выписку по зарплатному счету. Более чем достаточно доказательств.

Краткие тезисы в опровержения фразы относительно "не оплачивается", "не предусмотрено":

 "З моменту відбуття у відрядження працівник виконує службове доручення. Отже, з моменту відбуття у відрядження працівник не використовує даний час на власний розсуд, а виконує службове доручення, зокрема щодо здійснення та перебування у поїздці до іншого населеного пункту та від час даної поїздки.

"Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Згідно до глави V КЗоТ до часу до часу відпочинку віднесено:

- перерви протягом робочого дня (зміни);

- перерви між робочими днями (змінами);

- відпочинок між робочими тижнями;

- святкові і неробочі дні;

- щорічні відпустки.

Таким чином, час відпочинку - проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових і службових обов'язків, і який він має право використовувати на свій розсуд. Згідно зі ст. 30 КЗпП працівник повинен виконувати доручену йому роботу. Отже, не відбуття у відрядження та, відповідно, не витрачання часу на проїзд до місця відрядження є порушенням працівником своїх обов’язків. Отже, час перебування у відрядженні (зокрема час, витрачений на проїзд до місця відрядження) не використовується працівником на власний розсуд, працівник виконує трудове/службове доручення роботодавця, а відтак, жодним чином не є часом відпочинку, а є робочим часом. Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП, згідно до якої працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась понад місячну норму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом частини другої статті 2 цього Закону у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку."

Таким образом, Ваш уволенный сотрудник подает иск и взыскивает оплаты за командировки в выходной + среднюю зп по момент расчета (т.е. за всё время рассмотрения дела в суде, обжалования и тд). 

Практика: Постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за №6-113 цс 16 ; 6-1438 цс 16 від 14.09.2016; 07.12.2016

http://reyestr.court.gov.ua/Review/65581230

Советую хорошо подумать по поводу решения вопроса в досудебном порядке. Тем более, скорее всего, данный сотрудник такой не 1. Выиграет 1 - выиграют все. Да и затраты на сопровождение дела... В общем, решать Вам.

Реклама
Мой ответ