Як нараховуються 3% річних від простроченої суми та збитки від інфляції за весь час простроченого платежу? Прийшов тільки лист-вимога.

Відпрацювання після інтернатури, лист-вимога про відшкодування вартості навчання
Консультации Советников
Доброго дня, Мирославо!
Від кого надійшов лист-вимога: університету чи лікарні, де Ви проходили інтернатуру?
Необхідно ознайомитися зі змістом листа (прикріпіть його тут або пришліть на пошту).
Також необхідно знати чи укладали Ви договір із стороною, яка надіслала Вам вимогу.
Всього доброго!
ДОБРЫЙ ДЕНЬ!
Важен именно факт подписания соглашения с Высшим учебным заведением , на обязательное прохождение интернатуры на протяжении 3 -х лет , если такое соглашение между Вами и университетом имело место быть , то университет имеет законное право требовать от Вас возврата средств за полное обучение и выплаченную стипендию в судебном порядке!
Но если соглашение об отработке 3-х лет между университетом (в лице -ректора) и Вами подписано не было никто не вправе требовать от Вас возврата средств и т.д.
Далее привожу нормы законодательства на языке оригинала(украинский):
Відповідно до п. 6.3 Положення " Про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.09.1996 № 291" відрахування з інтернатури здійснюється: - за невиконання навчального плану і програми; - за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; - за пропуск занять (в т.ч. і з поважних причин, якщо лікар (провізор)-інтерн пропустив більше третини занять на кафедрі); - за непрацездатністю, якщо за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) визначена непрацездатність лікаря(провізора)-інтерна до роботи лікарем (провізором).
Заробітна плата лікарям (провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством (п. 7.3).
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 22.08.1996 № 992, яка втратила чинність з 07.06.2017, було передбачено, що згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою (п. 6).
У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, із служби в Національній поліції у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набуттям громадянства або підданства іншої держави, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (п. 14).
Пункт 6 Наказу МОЗ № 367від 25.12.1997 передбачає: випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, а також ті, що почали навчання до 1996 року за державним замовленням без укладення угоди, зобов'язанівідпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.
Випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років (п. 13).
У разі, якщо частина друга статті 52 Закону України «Про освіту» була чинна на час вступу студента до університету, та особа добровільно підписала угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, погодилась відшкодувати вартість навчання, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та навчалась за кошти державного бюджету, то у разі відмови відпрацювати не менше трьох років, заклад освіти може в судовому порядку стягути кошти за навчання.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 №753/8546/16-ц.
Стосовно угоди з лікарнею, в якій йдеться про повернення коштів за проходження інтернатури у разі не відпрацювання трьох років, то така угода суперечить чинному законодавству.
Згідно до положень ст. 94 КЗпП України, заробітна плата є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно дост. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Законодавством передбачена можливість відшкодування витрат, понесених стороною угоди в зв'язку з безпосереднім навчанням спеціаліста, але до цих витрат не відноситься оплата праці самого спеціаліста, так як наряду з процесом навчання під час інтернатури інтерн виконує і обов'язки, покладені на нього трудовим договором, за що і отримує заробітну плату.
Аналогічні висновки встановлені судовими рішеннями у справах № 766/20432/18, № 344/570/19
Конвенція Міжнародної організації праці N 29 "Про примусову чи обов'язкову працю", що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов'язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, що ратифікована Законом України від 05 жовтня 2000 року N 2021-III, держава зобов'язується скасувати обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй. Стаття 53 Конституції України вказує на те, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення). Відповідно дост. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно із нормами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.
Право вільно обирати собі роботу чи вид занять є невід'ємним (природним) правом людини.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Тобто підставою для обов'язкового 3-річного відпрацювання випускником-бюджетником, коли його працевлаштовує університет, є угода, укладена між студентом і вишем в особі ректора, яка передбачає обов’язок відпрацювати протягом трьох років та відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. В цьому разі заклад освіти може в судовому порядку стягнути кошти за навчання.
База проходження інтернатури (лікарня) не має законних підстав вимагати від інтерна укладення трудового договору з обов’язком 3-річного відпрацювання. Заробітна плата, яку отримував інтерн під час проходження інтернатури, не підлягає стягненню у разі звільнення після закінчення інтернатури.
Резюмируя сказанное могу сказать , что деньги за обучение с Вас может взыскать только университет( его администрация в лице ректора , через суд.)
На вимогу треба обгрунтовано відповісти та знати на підставі чого та хто вимагає повернення коштів.
З повагою,
Костянтин Гончаренко
Разъяснения по данному вопросу была даны Министерством образования Украины в своем письме № 1/9-309 від 26 червня 2015 року Роз’яснення щодо питань працевлаштування випускників ВНЗ
... Міністерство освіти і науки висловлює позицію з зазначеного питання, що ґрунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України і законами України.
Згідно із статтею 26 Закону України "Про вищу освіту" основним завданням вищих навчальних закладів є провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями.
Щодо працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, то у статті 64 цього ж закону зазначається, що держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. Зазначений закон не містить умов про обов'язковість трирічного відпрацювання або відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання.
Обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником порушує конституційне право громадянина на працю, що вільно ним обирається або на яку він вільно погоджується (стаття 43 Конституції України) та право на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (стаття 53 Конституції України), суперечить зобов'язанню держави скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку (стаття 1 Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" № 105, що ратифікована Законом України від 05.10.2000 № 2021-ІІІ).
Таким чином, базуючись на основних положеннях Конституції України та галузевого Закону України "Про вишу освіту", Міністерство освіти і науки наголошує, що будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, оскільки не існує законних підстав, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.
Крім того, відсутній і механізм, який би зобов'язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за угодою.
На реалізацію положень Закону України "Про вищу освіту" прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 216 від 15 квітня 2015 р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992", якою відміняється норма щодо обов’язковості відпрацювання та відшкодування. Прийняття зазначеної постанови забезпечує реалізацію основних положень цього закону та конституційне право випускників на вільний вибір місця подальшої роботи.
Водночас, закон чи законодавчий акт не має зворотної дії і, за умови, підписання студентом угоди 3 керівництвом вищого навчального закладу і роботодавцем (організацією, підприємством, установою), студент повинен відпрацювати за направленням, в іншому випадку він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди.
Таким образом, необходимо изучить Ваш контракт (договор) на обучение в ВУЗе:
- по дате его подписания (если после 15.04.2015г. - положения договора об "отработке" могут быть признаны в судебном порядке такими, что не соответствуют закону)
С уважением,
Константин Гончаренко
Добрий вечір!
Погоджуюсь із запитаннями О.Савченко.
А також прошу прикріпити лист-вимогу до Вашого запитання.
Щодо Вашого запитання щодо 3% річних і інфляційних втрат частково описано у статті за посиланням: https://bit.ly/2SuAqVn (в статті описується судова практика по господарській справі), а також можете ознайомитися із статтею за посиланням: https://bit.ly/36uqCTO .
Також повідомляю, що Ви маєте право надати відповідь на вимогу протягом 7-денного строку з дати отримання вимоги.
Для більш детальної консультації необхідно ознайомитися із документами та отримання відповідей на запитання, поставлених О.Савченко.
Запитання, подяку можете залишити у коментарі на даному сайті.
Сподіваюсь, що Вам допоміг!
Якщо виникнуть запитання, звертайтесь.
P.S. Можу не одразу відповісти. Дякую за розуміння.
Додаткова індивідуальна консультація (на електронну пошту) платна.
День добрый
3% считаются путем перемножения суммы задолженности на 3% на количество дней и делится на 365.
Индекс инфляции - берется по данным гос службы статистики http://www.ukrstat.gov.ua/
коэффицинты (за все полные месяца задолженностипомесячно перемножаются) и множатся на сумму задолженности - это получается инфляционные расходы.
Так же есть калькуляторы расчета в интернете, например у Лиги
https://ips.ligazakon.net/calculator/ff
Нарахування інфляційних втрат і 3% річних здійснюється тільки на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період.
Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:
ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де
ІІ1 – індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2 – індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ІІ3 – індекс інфляції за третій місяць прострочення;
<...>
ІІZ – індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Приклад
Сума заборгованості – 1500,00 грн.
Період прострочення: 1 січня 2008 р. – 31 липня 2008 р.
Індекс інфляції становив:
січень 2008 р. – 102,9;
лютий 2008 р. – 102,7;
березень 2008 р. – 103,8;
квітень 2008 р. – 103,1;
травень 2008 р. – 101,3;
червень 2008 р. – 100,8;
липень 2008 р. – 99,5.
ІІс = 102,9 х 102,7 х 103,8 х 103,1 х 101,3 х 100,8 х 99,5 = 1, 149.
100 7
Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції:
1500 х 1,149 = 1723,50 грн.
Розрахунок 3 % річних
Розрахунок 3 % річних виконується за формулою:
Сума санкції = С х 3 х Д / 365 / 100, де
С – сума заборгованості;
Д – кількість днів прострочення.
Приклад
Сума заборгованості – 1200,00 грн.
Період прострочення: січень 2007 – травень 2007.
Кількість днів прострочення – 151.
Сума санкції = 1200 х 3 х 151 / 365 / 100 = 14,89 грн.