Украина
category

Відрахування з інтернатури

Вопрос № 3429
Відрахування з інтернатури
2 консультации
50 грн.

Хочу покинути навчання на інтернатурі. Навчалась на бюджеті, після закінчення університету підписувала документ на імя ректора про самостійне працевлаштування. Місце інтернатури також шукала сама. Які негативні наслідки мого бажання покинути навчання на інтернатурі можуть виникнути зі сторони університету і бази стажування? 

Консультации Советников

Ответ оплачен: 25 грн.

5@ukr.net

ДОБРЫЙ ДЕНЬ!

Важен именно факт подписания соглашения с Высшим учебным заведением , на обязательное прохождение интернатуры на протяжении 3 -х лет , если такое соглашение между Вами и университетом имело место быть , то университет имеет законное право требовать от Вас возврата средств за полное обучение и выплаченную стипендию в судебном порядке!

Но если соглашение об отработке 3-х лет между университетом (в лице -ректора) и Вами подписано не было никто не вправе требовать от Вас возврата средств и т.д.

Далее привожу нормы законодательства на языке оригинала(украинский):

Відповідно до п. 6.3 Положення " Про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.09.1996 № 291" відрахування з інтернатури здійснюється: - за невиконання навчального плану і програми; - за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; - за пропуск занять (в т.ч. і з поважних причин, якщо лікар (провізор)-інтерн пропустив більше третини занять на кафедрі); - за непрацездатністю, якщо за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) визначена непрацездатність лікаря(провізора)-інтерна до роботи лікарем (провізором).

Заробітна плата лікарям (провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством (п. 7.3).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 22.08.1996 № 992, яка втратила чинність з 07.06.2017, було передбачено, що згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою (п. 6).

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, із служби в Національній поліції у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набуттям громадянства або підданства іншої держави, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (п. 14).

Пункт 6 Наказу МОЗ № 367від 25.12.1997 передбачає: випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, а також ті, що почали навчання до 1996 року за державним замовленням без укладення угоди, зобов'язанівідпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років (п. 13).

У разі, якщо частина друга статті 52 Закону України «Про освіту» була чинна на час вступу студента до університету, та особа добровільно підписала угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, погодилась відшкодувати вартість навчання, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та навчалась за кошти державного бюджету, то у разі відмови відпрацювати не менше трьох років, заклад освіти може в судовому порядку стягути кошти за навчання.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 №753/8546/16-ц.

Стосовно угоди з лікарнею, в якій йдеться про повернення коштів за проходження інтернатури у разі не відпрацювання трьох років, то така угода суперечить чинному законодавству.

Згідно до положень ст. 94 КЗпП України, заробітна плата є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно дост. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Законодавством передбачена можливість відшкодування витрат, понесених стороною угоди в зв'язку з безпосереднім навчанням спеціаліста, але до цих витрат не відноситься оплата праці самого спеціаліста, так як наряду з процесом навчання під час інтернатури інтерн виконує і обов'язки, покладені на нього трудовим договором, за що і отримує заробітну плату.

Аналогічні висновки встановлені судовими рішеннями у справах № 766/20432/18, № 344/570/19

Конвенція Міжнародної організації праці N 29 "Про примусову чи обов'язкову працю", що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов'язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, що ратифікована Законом України від 05 жовтня 2000 року N 2021-III, держава зобов'язується скасувати обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй. Стаття 53 Конституції України вказує на те, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення). Відповідно дост. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно із нормами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Право вільно обирати собі роботу чи вид занять є невід'ємним (природним) правом людини.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тобто підставою для обов'язкового 3-річного відпрацювання випускником-бюджетником, коли його працевлаштовує університет, є угода, укладена між студентом і вишем в особі ректора, яка передбачає обов’язок відпрацювати протягом трьох років та відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. В цьому разі заклад освіти може в судовому порядку стягнути кошти за навчання.

База проходження інтернатури (лікарня) не має законних підстав вимагати від інтерна укладення трудового договору з обов’язком 3-річного відпрацювання. Заробітна плата, яку отримував інтерн під час проходження інтернатури, не підлягає стягненню у разі звільнення після закінчення інтернатури.

Резюмируя сказанное могу сказать , что деньги за обучение с Вас может взыскать только университет( его администрация в лице ректора , через суд.)

Але,якщо Вам видали довідку про право самостійного працевлаштування та пошук роботи. Це означає,що дія угоди з ВНЗ втратила силу,адже університет не зміг виконати умови угоди та направити Вас на місце проходження інтернатури- видана довідка є залізним доказом вказаного факту(збережіть довідку про самостійне працевлаштування).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Ответ оплачен: 25 грн.

Доброго дня!

По вашим питанням повідомляю наступне.

1) Відпрацювання 3-х років було передбачено лише у випадку укладання угоди з ВНЗ (відповідно до чинних на той момент ЗУ "Про освіту" (а саме статті 52) та Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. N 992).

Типова форма такої угоди наведена в Додатку 1 до пункту 5 Порядку працевлаштування випускників вищих медичних фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25 грудня 1997 р. N 367 (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98).

Відповідно до пункту 9 зазначеного Порядку розірвати таку угоду випускник має право з таких причин:

- встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення;

- встановлення інвалідності I або II групи у дружини (чоловіка) випускника або у одного з його батьків (чи осіб, які їх замінюють);

- якщо випускник – вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину віком до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

- у разі проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника;

- у разі вступу випускників вищих закладів освіти I-II рівнів акредитації до вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації.

2) Ви маєте право не відпрацьовувати 3 роки (навіть якщо укладали угоду з університетом). Пояснюю чому.

По-перше, університет не забезпечив ваше працевлаштування відповідно до умов угоди (не проводив розподілу та не видавав направлення на роботу) і Вам довелося самостійно шукати місце для проходження інтернатури.

По-друге, відповідно до умов угоди з університетом Ви повинні відпрацювати саме за місцем призначення, вказаному в направленні на роботу. Вам же його не видавали, а видали лише довідку.

3) Що стосується угоди з лікарнею про ваше відпрацювання, то вона не може бути підставою для відмови у вашому звільненні.

Так як примусова праця заборонена Конституцією України.

А тому звільнити Вас повинні у будь-якому випадку, а вже якщо вважають, що Ви порушили договірні зобов'язання, не відпрацювавши 3 роки, то нехай звертаються до суду за стягненням з вас витрат на інтернатуру.

При цьому в лікарні Ви працювали на посаді лікаря-інтерна, виконували передбачені трудовим договором посадові обов'язки, за що і отримували заробітну плату, яку зазвичай лікарні і вимагаються стягнути з лікаря як витрати на інтернатуру, у чому суди їм відмовляють.

Відповідно повертати лікарні кошти Ви не повинні.

4) По вашому звільненню:

Якщо Ви ще не закінчили інтернатуру і Вас не переведено на посаду лікаря-спеціаліста відповідного фаху, то звільнити Вас повинні останнім днем інтернатури у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпПУ (так як останній день інтернатури є останнім днем вашої роботи на посаді лікаря-інтерна)

Заяву про звільнення Вам писати непотрібно (строки трудового договору зазначені в самому наказі по лікарні про прийняття Вас на посаду лікаря-інтерна).

Саме у цей день Вам повинні віддати трудову книжку та провести з Вами повний розрахунок.

Якщо ж Вас вже було прийнято (або переведено) на посаду лікаря-спеціаліста, то Ви маєте право звільнитися за власним бажанням.

Більше того, якщо у Вас є поважана причина для звільнення за власним бажанням, Ви можете вказати в заяві день в який, Ви хочете, щоб Вас звільнили, та не відпрацьовувати 2 тижні.

І головний лікар повинен Вас звільнити у той день, який Ви просите (без відпрацювання 2 тижнів).

У разі відмови Вас звільняти - повідомте головному лікарю, що подасте на нього скаргу до територіального управління Держпраці України.

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника (КЗпП України)

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо будуть додаткові питання, а також проблеми зі звільненням, пишіть на mailmessage@ukr.net.

Всього доброго!

Похожие вопросы

Реклама
Мой ответ