Украина

Списання палива

Вопрос № 951
Списання палива
6 консультаций
100 грн.

Автомобілі Ford, які використовуються компанією, обладнані термофургоном.

Норм списання згідно Наказу Мінтрасу №43 від 10/02/98 застосувати не можемо.

Яка процедура встановлення норм списання палива являється законною?

Яким чином необхідно оформити норми?

Консультации Советников

Вітаю.

З яких причин Ви не можете застосовувати Наказ Мінтрасу №43 від 10/02/98?

21.06.17 12:16
Роман

Дані автомобілі відсутні в переліку.

21.06.17 12:54

Даний наказ має рекомендаційний характер. Якщо в даному наказі не має авто якими користується Ваше підприємства внутрішніми наказами встановіть норми витрат з урахуванням технічних характеристик авто та інших факторів, які впивають на витрати палива.

Ответ оплачен: 100 грн.

Для нових моделей автомобілів норми витрат палива розроблюються Державтотранс­НДІпроектом за заявками заводів-виробників або підприємств — власників автомобілів на договірних засадах.

Якщо новий автомобіль не має істотних конструктивних відмінностей (модель двигуна та конструкція трансмісії) і не відрізняється від базової моделі спорядженою масою та габаритними розмірами, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється в тому ж розмірі, що й для базової моделі (пп. 2.1.1 Наказу № 43).

Істотними вважають відмінності в моделі (модифікації) двигуна, його основних систем та елементів трансмісії (пп. 2.1.2 Наказу № 43).

Якщо ж автомобіль не має істотних конструктивних відмінностей, але відрізняється від базової моделі спорядженою масою (установлення фургонів, кунгів, додаткового обладнання, бронювання тощо) і не є серійним, тимчасова лінійна норма витрат палива встановлюється в тому самому розмірі, що й для базової моделі, але різниця в споживанні палива враховується шляхом застосування норми на одну тонну спорядженої маси Hg (л/100 ткм) (пп. 2.1.2 Наказу № 43).

А норми на одну тонну спорядженої маси Hg (л/100 ткм) залежать від виду палива та дорівнюють нормам на виконання транспортної роботи Hw і використовуються так само, як і норми на виконання транспортної роботи (п. 1.4 Наказу № 43).

Окрім того, Наказом № 43 передбачено, як визначити норми витрат палива, якщо на автомобіль установлено спеціальне обладнання (пп. 2.1.3 Наказу № 43). А також для газобалонних і газодизельних модифікацій автомобілів й автомобілів, що використовують інші види альтернативного чи сумішевого палива (зокрема паливо, що містить компоненти з відновлюваних джерел енергії, — біопаливо), які не ввійшли до Наказу № 43 (пп. 2.1.4 Наказу № 43).

Для нових моделей (модифікацій) автомобілів й автомобілів оригінальної конструкції, яких у Наказі № 43 немає, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів під час виконання спеціальної роботи або здійсненні перевезень у специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій установлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування. Їх розробляє головний інститут Міністерства інфраструктури України (далі — Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств власників автомобілів на договірних засадах.

Тобто для отримання таких норм потрібно звернутися до ДержавтотрансНДІпроекту з відповідною заявкою. Форма такої заявки на розроблення наведена в додатку Д до Наказу № 43.

Розроблені ДержавтотрансНДІпроектом тимчасові лінійні норми діють ЛИШЕ для підприємства (суб’єкта господарювання), яке замовило їх розроб­лення, і НЕ ПОШИРЮЮТЬСЯ на транспортні засоби інших підприємств, організацій (суб’єктів господарювання), у тому числі суб’єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо (абз. 2 пп. 2.1.5 Наказу № 43).

Зверніть увагу!

Тимчасові індивідуальні норми розроблюються ДержавтотрансНДІпроектом на один рік (період апробації). Відлік розпочинається з дати підпису підприємством-замовником розроблених норм.

Після закінчення встановленого періоду апробації підприємство-замовник подає розробникові за визначеною ДП «ДержавтотрансНДІпроект» формою дані щодо апробації з наведенням експлуатаційних умов. Після цього термін дії тимчасової індивідуальної норми подовжується. При цьому встановлюється наступний період апробації з можливим її коригуванням (якщо існують дані щодо апробації тимчасових індивідуальних норм у різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах різних суб’єктів господарювання та необхідність такого коригування).

Тимчасові індивідуальні норми втрачають чинність у разі затвердження Мінінфраструктури за поданням ДП «ДержавтотрансНДІпроект» тимчасових загальних норм і постійних загальних норм. Тимчасові норми розроблюються за заявками заводів-виробників із проведенням повного комплексу випробовувань обґрунтованої кількості зразків техніки та відповідних досліджень. А постійні норми встановлюються за позитивними результатами широкомасштабної апробації в різних регіонах країни та в умовах експлуатації різних підприємств раніше розроблених тимчасових норм або тимчасових індивідуальних норм (абз. 4 пп. 2.1.5 Наказу № 43).

Якщо Наказом № 43 для нової моделі авто, придбаного підприємством, не встановлені норми, то все ж потрібно звернутися до ДП «Державтотранс­НДІпроект» для розроблення тимчасових індивідуальних. Тому що самостійно розроблені норми на підприємстві навряд чи будуть аргументом для податківців під час визначення розміру списаного палива в податкових витратах.

Норми витрат палива на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. № 43(далі — Наказ № 43). Як зазначено в преамбулі Наказу № 43, норми призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах (далі — ПММ) і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива.

Однак Наказ № 43 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Держреєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо в них є одна або більше норм, які:

  • зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті й інші права, свободи та законні інтереси громадян;
  • мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731, далі — Положення про держреєстрацію).

Водночас, якщо акт спрямований на організацію виконання рішень вищих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади і не має нових правових норм або містить інформацію персонального, оперативно-розпорядчого, рекомендаційного, роз’яснювального й інформаційного характеру, такий акт не підлягає реєстрації в Мін’юсті (п. 5 Положення про держреєстрацію).

Наказ № 43 не був поданий на реєстрацію в Мін’юсті. Тож сміливо можна говорити, що цей Наказ не є нормативно-правовим актом, який поширюється на ВСІ без винятків підприємства, які використовують автомобілі. Про те, що Наказ № 43 має рекомендаційний характер, зазначило й ГоловКРУ у своєму листі від 11.08.2010 р. № 02-14/1232.

Водночас Держадміністрація автомобільного транспорту у своєму листі від 12.08.2009 р. № 3623-21/07/19-09 зазначила, що Наказ № 43 призначений для підприємств, організацій і установ (юридичних осіб) різних форм власності, які діють на території України й експлуатують автомобілі. Однак про обов’язок використання згаданого наказу Держадміністрація автомобільного транспорту не говорить.

Думка ж податківців стосовно цього однозначна: «списання пально-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 зі змінами та доповненнями». Така позиція була висловлена в консультації в ЄБПЗ1(підкатегорія 102.07.20).

Ідеться про те, що контролери наполягають на використанні Наказу № 43. Хоча ані Податковий кодекс України, ані інші нормативні акти не наголошують на обов’язку використання саме цього Наказу.

Яка думка судів стосовно цього? І тут не все так однозначно.

Більшість судових рішень із застосування Наказу № 43стосуються бюджетних установ. Варто зазначити, що бюджетні установи, як правило, дотримуються положень Наказу № 43, адже такий порядок списання ПММ є предметом перевірки Держфінінспекції (пп. 11.11.3 Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, затверджених наказом Держфінінспекції від 14.12.2011 р. № 90). Хоча одні суди говорять про відсутність обов’язку стосовно дотримання норм Наказу № 43 (див. ухвалу ВАСУ від 06.06.2013 р. у справі № К-39866/10-С і ухвалу ВАСУ від 26.06.2012 р. у справі № К/9991/50102/11), а інші — про необхідність у частині норм про списання палива (див. постанову Донецького окружного адмінсуду від 17.04.2013 р. у справі № 805/483/13-а).

Фізособам — підприємцям не потрібно застосовувати норми Наказу № 43. Аргументи:

По-перше, як зазначено в преамбулі Наказу № 43, такі норми «<…> призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах <…>». Окрім того, про те, що ці норми призначені для юросіб, говорить і Держадміністрація автомобільного транспорту у своєму листі від 12.08.2009 р. № 3623-21/07/19-09.

По-друге, підтверджує таку позицію й Київський окружний адмінсуд. У своїй постанові від 02.10.2012 р. у справі № 2а-4314/12/1070 він слушно зазначив: «організаційно-правову форму позивача  не слід ототожнювати з організаційно-правовою формою таких суб’єктів, як підприємство, організація та/або установа, про які йдеться у преамбулі до цього Наказу. Внаслідок цього застосування до позивача контро­люючим органом норм вищенаведеного Наказу Міністерства транспорту України є протиправним». Ба більше! Київський окружний адмінсуд також наголосив, що згаданий Наказ не є обов’язковим для застосування, оскільки зазначений нормативно-правовий акт, усупереч п.п. 1, 2 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493, не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Стосовно ж звичайних підприємств, то суди здебільшого наголошують на рекомендаційному характері Наказу № 43. Водночас списання палива на підприємстві повинно бути ОБОВ’ЯЗКОВО врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Так, Дніпропетровський окружний адмінсуд у своїй постанові від 23.01.2013 р. у справі № 2а/0470/14635/12 зазначив: хоча Наказ № 43 і має рекомендаційний характер, списувати ПММ на підприємстві потрібно з урахуванням його норм і згідно із затвердженими на підприємстві документами.

Отже, підприємство МОЖЕ, але НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНЕ використовувати норми, затверджені Наказом № 43. Для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми витрат ПММ з урахуванням усіх технічних характеристик авто, експлуатаційних норм та інших факторів. Тим паче що таке право передбачено й самим Наказом № 43.

Так, фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (установленими підприємствами, у тому числі — з використанням сучасних інформаційних технологій і супутникових систем навігації тощо) з наведенням умов експлуатації, до яких можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов (пп. 3.5.4 Наказу № 43).

Які саме документи підтвердять правомірність установлених на підприємстві норм витрат палива?

Норми витрат палива, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів можуть бути затверджені наказом по підприємству. Списання ж палива найчастіше здійснюється на підставі подорожніх листів

Отже, зважаючи на неоднозначність ситуації щодо застосування Наказу № 43, все ж слід орієнтуватися на встановлені ним норми. Якщо ж фактичні витрати суттєво відрізняються від установлених норм із урахуванням коригуючих коефіцієнтів, то доречно буде у внутрішніх документах обґрунтувати такі витрати та провести відповідний розрахунок на предмет ефективності використання пального.

Здоров'я! Логічно буде припустити, що законними нормами використання палива є перш за все норми встановлені заводом, який випускає даний транспорт. У Вашому випадку заводу Форд, і модель яку Ви використовуєте. До заводських показників можливо додати (якщо не буде вказано в заводській документації саме цього) умови використання транспортного засобу (важкі умови, північ, високогір'я і т.ін.) фактори, які впливають на витрату пального. У відсотковому відношенні це, якщо я правильно інформований, від 20 до 50% + до заводських показників.

Документальне оформлення списання ПММ

Донині більшість бухгалтерів списували ПММ саме за подорожніми листами, незважаючи на те що вони стали необов’язковими документами для водія завдяки змінам у Законі про автотранспорт. Адже для цілей обліку (як бухгалтерського, так і податкового) вони цілком підходять. Саме на підставі їх списували витрати на ПММ підбивали підсумки щодо роботи водія й авто. Розроблювати якийсь власний бланк фактично ніхто не брався. Згідно з п. 2.7 Положення № 88, «первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади». Та, зважаючи на цей же пункт, документувати господарські операції можна з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2.7 Положення № 88). Однак більшість вирішила: навіщо розробляти свою форму, якщо вже «набили руку» заповнювати типову форму подорожнього листа. До того ж для вантажних перевізників про подорожній лист донині мовлять Правила перевезень.

Після скасування типової форми подорожнього листа легкового службового авто знову постало запитання:

  • за яким же документом списувати витрати на ПММ?

Можна й надалі продовжувати користуватися звичною формою подорожнього листа. Водночас його можна виписувати на тиждень або місяць, а не обов’язково на день (раніше п. 2.1 Інструкції № 74 вимагав виписувати щоденно). Або ж розробити власну форму, узявши, скажімо, за основу скасовану типову. Головне, щоб у власно розробленій були всі обов’язкові реквізити первинного документа (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).

Адже без первинного документа не можна буде відобразити витрати в податковому обліку (п. 138.2 ПКУ). Обґрунтувати госпдіяльне використання пального без подорожнього листа (чи його аналога) для цілей ПДВ (відображення податкового кредиту) і податку на прибуток буде складно. Та й для списання в бухобліку без первинки ніяк.

Візьміть до уваги таке: якщо саме в подорожньому листі водій зчаста відмічав швидкісний режим і ділянки дороги зі щебенем, горбистою місцевістю тощо для застосування підвищуючих коефіцієнтів для списання ПММ, у розробленій вами формі також варто передбачити графи для цієї інформації.

Увага! Для вантажних перевізників. У Правилах перевезень й нині залишається твердження, що подорожній лист — первинний документ про обліквантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля та водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства та до повернення на підприємство (п. 1 Правил перевезень). І суди навіть після того, як подорожній лист зник із Закону про автотранспорт, продовжують його вважати необхідним первинним документом для списання пального й обліку транспортної роботи, посилаючись на Правила перевезень (див. постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. у справі № 2а-5966/12/1070). Разом із тим вони говорять про використання затвердженої форми. Зважаючи на це, під час перевезень вантажів рекомендуємо використовувати типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля (№ 2-ТН), затверджену наказом № 488.

Для пасажирських і вантажних перевізників.Проведення передрейсового медогляду й нині є обов’язковим (п. 1.4 та р. ІV Положення № 65, Закон про автотранспорт). У свою чергу, його результати лікар заносить у журнал. А за наявності подорожнього листа — робить запис і в ньому (п. 4.6 Положення № 65).

Щозмінна перевірка техстану авто передбачена Порядком № 974 і Законом про автотранспорт. Перевірку техстану відображають у журналі, ведення якого контролює перевізник (п. 8.1 Порядку № 974). Наприклад, водію загрожує адмінштраф за перевезення вантажів (пасажирів) без проходження перед­рейсового медогляду, перевірки техстану — від 510 до 680 грн (ч. 9 ст. 1331 КпАП). Його накладають працівники ДАІ, які мають спеціальні звання (п. 3 ст. 222 КпАП). Та, зважаючи на те, що вимагати подорожні листи даішники не вправі, оштрафувати можуть хіба заглянувши до журналу медоглядів і контролю техстану…

Висновок

Для списання ПММ легкового службового авто й обліку роботи водія і надалі доречно використовувати подорожній лист. Щоправда, можна відійти від його типової форми, яку скасовано, зокрема не заповнювати графи, передбачені для лікаря та механіка. Головне, щоб у документі були всі обов’язкові реквізити первинного документа. Інакше для цілей обліку він не підійде.

Вантажним перевізникам рекомендуємо використовувати типову форму, зважаючи на наявну судову практику.

Сподіваюсь, дана інформація Вам допоможе при вирішенні Вашего питання. 

21.06.17 12:38
Роман

Дякую за змістовну відповідь!

21.06.17 12:42

Звертайтесь, завжди буду рада допомогти :)

Похожие вопросы

Реклама
Мой ответ